ШЛЯХ ДО РЕСПУБЛІКИ

ЗМІСТ

4. Забезпечення принципів народовладдя
5. Посилання на додаткові матеріали

Ми історичні нащадки народу, який сформувався і самовизначився на території України у тяжкій багатовіковій  боротьбі за свободу, колективне прийняття рішень і солідарне управління державою прийняттям рішень народу знизу до верху. Це управління називається Республікою.

Респу́бліка (від лат. res publica - справа громади) - форма державного правління, за якої верховна влада у державі (суверенітет) належить Народу, а верховні органи державної влади обираються на певний термін, з окресленими Законом повноваженнями; існує поділ влади на гілки: законодавчу, виконавчу, судову.

Безпосередня демократія, пряма демократія, пряме народовладдя - сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, зборах тощо.

«Декларацією про державний суверенітет України», прийнятою рішенням Верховної Ради Української РСР № 55-XII від 16 липня 1990 року затверджені наступні основні положення.

Верховна Рада Української РСР,

виражаючи волю народу України,

прагнучи створити демократичне суспільство,

виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини,

шануючи національні права всіх народів,

дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України,

визнаючи необхідність побудови правової держави,

маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,

ПРОГОЛОШУЄ

державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення.

Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності українського народу.

Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом.

 II. НАРОДОВЛАДДЯ.

Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України.

Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці.

Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР.

...

III. ДЕРЖАВНА ВЛАДА

…

Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території.

Державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову.

…

VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ

Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах.

Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.

Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

Українська РСР має право на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, яка створена завдяки зусиллям народу Республіки.

Вирішення питань загальносоюзної власності (спільної власності всіх республік) здійснюється на договірній основі між республіками - суб'єктами цієї власності.

…

Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності.

…

IX. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКА

Українська РСР має право на власні Збройні Сили.

Українська РСР має власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді Української РСР.

Українська РСР визначає порядок проходження військової служби громадянами Республіки.

     Громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу, як правило, на території Республіки і не можуть використовуватись у військових цілях за її межами без згоди Верховної Ради Української РСР.

Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

…

28 червня 1996 року на п'ятій сесії Верховної Ради України була прийнята Конституція України.

Основні положення - витяги з Конституції України, що безпосередньоРеспубліки України, наступні.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.

Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

…

Стаття 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу.

Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова.

…

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

…

Розділ II. ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

…

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

…

Розділ III. ВИБОРИ. РЕФЕРЕНДУМ

Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

…

Розділ V. ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ

Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

…

Розділ VIII. ПРАВОСУДДЯ

Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

…

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.

…

Стаття 125. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

…

Розділ XI. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

…

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

…

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

…

Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

…

Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 144. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

…

2. Аналітичний висновок правових можливостей

Форма правління унітарної держави України – Республіка.

Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.

Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.

Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, яке здійснюється як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Конституція України має найвищу юридичну силу.

Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Право на народовладдя не виконується.

Влада узурпована політичними посередниками – представниками олігархічних кланів.

Панування законів і підзаконних актів, що не відповідають нормам права, звужують зміст та обсягу існуючих прав і свобод.

Грабіж і геноцид народу представниками законодавчої, виконавчої і судової влади на усіх рівнях соціального устрою країни руйнує підвалини держави і веде до її повного знищення.

Деморалізація та розрізненість громадян, знищення територіальних громад, їх соціальної і економічної спроможності (необхідності спілкування і прийняття рішень) починаючи з первинного рівня і як слідство, – вищих рівнів адміністративно-територіального поділу країни, формує інституціональну неспроможність народу до управління власним життям, функціями державного управління - державою.

Профанація проголошення прав і свобод Людини і Громадянина, перетворення громадянина у пасивного безвольного раба вільного поселення території України.

Втрата суверенітету і територіальної цілісності України.

Відсутність інституту суб’єктності громадянина і його територіальної громади,- основна причина знищення суб’єктності держави у формі правління республіки, а згодом, і як такої взагалі.

Суб’єктність громади повинна бути наділена реальними функціями правового та законодавчого захисту, економічної спроможності, дієвої системи прийняття оперативних рішень.

Відсутність права законодавчої ініціативи у громадянина по Конституції безпосередньо, а тільки через Президента, Верховну Раду, депутатів.

Відсутність криміналізації за порушення норм Конституції і ратифікованого міжнародного права, законотворчу і нормативну діяльність, що суперечить їм, звужує права і свободи, погіршує соціально-економічний стан громадян.

Відсутність розписаних норм застосування прямого народовладдя безпосередньо на відміну від опосередковуваного через політичні партії.

Законодавчий розрив прямої залежності знизу вверх: громадянин - територіальна громада – орган місцевого самоврядування – районна рада – обласна рада – Верховна Рада, Кабінет Міністрів.

Штучне відділення від територіальної громади органу місцевого самоврядування передачею і захватом у безконтрольне розпорядження органами місцевого самоврядування матеріальних активів територіальних громад. Самостійне відсторонення громади від органів місцевого врядування, як від ворожої корумпованої структури, що управляється «панами» зверху.

 Функціональне підпорядкування органів самоврядування виконавчій і судовій гілкам влади.

Фінансове безправ’я органів місцевого самоврядування за принципом розподілу бюджету країни зверху вниз.

Недієві принципи впливу територіальних громад на діяльність і звітність органів місцевого самоврядування.

Відсутність народного контролю за гілками влади.

Відсутність законодавчого забезпечення особистого захисту громадян і територіальної оборони громад.

Принципово неправильна виборча система.

Відсутність Системи прийняття оперативних рішень.

Народовладдя, як основа форми правління – Республіки, повинна опиратись на три основні властивості територіальних громад:

1. Суб’єктність.

2. Економічна свобода.

3. Система прийняття оперативних рішень.

Під суб’єктністю територіальної громади ми розуміємо реальну реалізацію прав і свобод, самовизначення і суспільне визнання, ідентифікацію в межах визначеної громадою і визнаної сусідніми громадами території.

Суб’єктність підтверджується статутом, ідентифікованим складом населення, реєстраційним посвідченням суб’єкта публічного права, атрибутами влади і господарювання, рахунком у державному банку, реєстром матеріальних і нематеріальних активів, договірна документація передачі повноважень органам місцевого самоврядування, виконавчої влади, державного управління, безпеки, законодавства і судочинства.

Порушення функцій територіальної громади, як суб’єкта публічного права повинно переслідуватись по закону – бути криміналізованим.

Економічна свобода повинна починатись з реалізації на рівні кожного окремого громадянина. Громадянин повинен мати рахунки: бюджетного фінансування, територіальної громади, кооперації, тощо. На цих рахунках повинен вестись облік особистого, суспільно подільного і неподільного майна і майнових прав, їх обіг, витрати і поповнення.

Територіальна громада, як суб’єкт публічного права, повинна вести облік обігу, витрат і поповнення матеріальних і нематеріальних активів на визначеній ними і зареєстрованої офіційно територіальної одиниці.

Територіальна громада самостійно, або опосередковано на підставі доручень повинна в межах своєї відповідальності за визначеною територією вести господарську і економічну діяльність, утворення знизу вверх власних незалежних від держави фондів розвитку і соціального забезпечення, як механізм економічної безпеки первинного рівня населення.

Тільки економічна свобода і безпека первинного рівня – населення у громадах, є запорукою існування і реалізації усіх інших свобод Людини і Громадянина, задекларованих правовими нормами.

Система прийняття оперативних рішень територіальних громад України (СИСТЕМА) насамперед повинна мати якісні функції:

Відсутність дієвого способу прийняття саме оперативних рішень територіальними громадами щодо усіх питань життєзабезпечення і управління усіма гілками влади знизу до верху до цього історичного часу, вела до узурпації влади на користь моделей управління, що дозволяли швидке прийняття рішень. Саме швидкість прийняття рішень є домінуючим фактором на користь виконання функцій безпеки держави, заради виконання яких вона саме і створюється народом в межах своєї країни.

 Структуризація громади повинна будуватись від сотового рівня (декілька членів громади, об’єднані найтіснішим зв’язком сім’ї, квартир, хутору, іншої території, тощо) кратним збільшенням до рівня громади, її об’єднання, району, області, республіки.

Саме глибока структуризація дозволяє забезпечити повноту участі членів громади і достовірності прийняття рішень громадою.

Кожному члену громади у соті повинен бути наданий рейтинг відповідальності (наприклад, від 1 до 10), який означає черговість заступництва і відповідальності надання відповідей на запити громади. Кожний член соти повинен відслідковувати відпрацювання запитів громади членом соти з попереднім номером. Якщо член соти з попереднім номером за будь-яких причин не відпрацював запит громади, він повинен його замінити. І так далі.

Цей принцип забезпечує ситуацію, коли запит громади залишається без відповіді, а питання для прийняття рішення, - без відповіді.

Ця функція забезпечує обов’язковість прийняття рішень.

Компетенція громад визначена Конституцією України, Статутом громади, владними повноваженнями щодо матеріальних і нематеріальних активів, договірними відносинами.

Ця функція повинна діяти щодо рейтингу на посади громадського і державного кадрового управління гілками влади (законодавча, виконавча, судова). Ніякої періодичності у виборах. Тільки поточний рівень довіри народу і відповідності займаній посаді є критеріями допуску до виконання делегованих функцій управління.

Ця функція повинна забезпечувати громадян з обмеженими можливостями приймати рішення за допомогою соціальних повірених, призначених для цього громадою.

Соціальна активність членів громади у СИСТЕМІ повинна враховуватись громадою у проектах соціального забезпечення, вестись на персональному обліку рахунків громадянина у громаді і бути надбанням гласності всіх членів громади.

СИСТЕМА повинна охоплювати усі рівні адміністративно-територіального поділу держави і аспекти життєдіяльності громади:

- стіл замовлень товарів і послуг;

- рівень цін на товари і продукцію громади;

- соціальні і економічні проекти, їх планування, впровадження, контроль результатів, організаційні і правові висновки;

- напрямки розвитку суспільства;

- законотворчість;

- соціальна справедливість;

- рейтингове голосування на посади громадського і державного управління;

- тощо …

На офіційних сторінках електронних ресурсів повинні публікуватись в обов’язковому порядку:

- структура ціни на товари і послуги для населення;

- позитивні приклади соціально активних громадян;

- злочинці, їх поточний стан і перспективи відпрацювання боргів громадянам і державі;

- усі ресурсні питання видобутку, розподілу, заощадження, повернення у державне використання, баланси;

- поточне виконання боргових зобов’язань держави перед громадянами;

- індустріальні питання розвитку, впровадження технологій;

- функціональний запит управління державою, його кадрове поточне забезпечення;

- результати діяльності народного контролю;

- економічні і соціальні програми і проекти;

- поточний стан управління громадою законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади;

- тощо …

Рух до істинного народовладдя за ініціативою небайдужих громадян – довгий і тернистий шлях, якщо він долається у боротьбі із прогнилою антинародною медійною системою і повним протистоянням більшості користувачів олігархічної, партійної корупційної і відверто кримінальної системи.

Якщо є можливість досягнення консенсусу із Президентом України, то громадяни України зробили би великий крок до мети разом, прийняттям Президентом Проекту Указу «РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА БЕЗПОСЕРЕДНЄ НАРОДОВЛАДДЯ»

Для встановлення народовладдя Республіки України разом із досягненням суб’єктності, економічної незалежності і впровадженням СМСТЕМИ, Українському народові конче потрібно отримати допомогу з вирішення наступних питань.

Криміналізація порушення положень права.

Зміни до Конституції.

Законодавче забезпечення народовладдя.

Зміна системи оподаткування.

Розвиток додаткової економіки НАРОДНОЇ КООПЕРАЦІЇ громад.

Зміна виборчої системи.

Індустріалізація країни на нових принципах внутрішньої і міжнародної міжгалузевої кооперації.

Шлях до закінчення війни, подолання корупції і економічного зростання держави ми бачимо у пропозиціях статті «ПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ - МЕТА І ЗАДАЧІ «ПРОГРАМИ ПЕРЕТВОРЕННЯ УКРАЇНИ»

5.1. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА БЕЗПОСЕРЕДНЄ НАРОДОВЛАДДЯ

 5.2. ПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ - МЕТА І ЗАДАЧІ «ПРОГРАМИ ПЕРЕТВОРЕННЯ УКРАЇНИ»

5.3. СИСТЕМА ПРИЙНЯТТЯ ОПЕРАТИВНИХ РІШЕНЬ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ

5.4. МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНА ПРОГРАМА «ЕКОЛОГІЯ - ЦЕ ВИГІДНО»

Голова правління СТ «НАРОДНА КООПЕРАЦІЯ»

В.Г. Петроченков

Немає коментарів

Залишити відгук